(Виходять дівчата з хлібом на рушнику)
Із щирим привітом,
Із лагідним словом
Ми вас привітати
В світлиці готові.
Заходьте, заходьте!
І будьте, як вдома.
Ми зичимо щастя
І друзям, й знайомим.
І хліб-паляницю
На цім рушникові
Підносимо ми вам
В знак шани й любові.
(Виходять дівчата)
1д. Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов’ї,
Де шлях в світи лежить в пахучім житі.
Мій отчий дім, ти дав мені усе,
Моя Вкраїна піснею багата,
Ввійшла у серце співом голосним,
Як та любов, яку дарує мати.
2д. Як не любити село своє,
Де лунає спів соловейка,
Де сині простори, де прозорі струмки,
Де зелені гаї, де красиві сади,
Де квіти цвітуть барвистим вінком,
І сонце сіяє над нашим вікном.
3д. Спитаєте, за що люблю? Й сама не знаю.
Люблю його дуже, та й усе.
Можливо, що над ним веселка грає,
Що квітнуть яблуні і лан дзвінкий росте.
За спів пташок, за голубу блакить,
За простоту і доброту народу,
Що без труда і дня не може жить.
2д. Сьогодні свято наше від душі .
Присвячуєм тобі, природо рідна.
Відкрий нам двері в храм свій чарівний,
Й нехай увійде в нього той, хто цього гідний.
(Виходять)
У лісі, на галявині
Ялинонька стояла.
Всіх вабила до себе.
Всім око милувала.
Прийшли у ліс хлоп'ята,
Ялиночку хвалили,
Коли прощались з нею,
По гілці відломили.
А потім милувались
Ялинкою дівчатка
І теж по добрій гілці
Взяли собі на згадку.
Прибіг сіренький зайчик,
Від жалю ледь не плаче:
(Прибігає зайчик)
Зайчик
-- Важче жити з літа в літо.
Йдеш пастися на хлібах.
А мисливець бах та бах!
Пожувати гілку схочеш,
У перелісок заскочиш,
А в переліску те саме:
По сліду стрільці із псами!
Мавка
Я мавка лісова! Я бережу природу!
Звернутись хочу зараз до народу.
- Гадаєте, деревам не болить?
Гадаєте, в дерев немає серця?
Та чую я – з корінь до верховіть
Як бідне дерево так жалібно трясеться.
До себе вабить лісова краса,
Дерева небо прихиляють низько.
Радіє все… Але я бачила сама,
Як гай ридав, як плакала берізка.
Берізка
Від сліз моїх так солодко було
Тим сокопивцям, що не знають жалю,
Що позабувши про добро і зло,
Ножа встромляють у кору неначе жало.
Ліс любити, діти, треба
Не лише за тінь, росу.
Не тому, що він для тебе
Дарував свою красу.
Ліс – багатство, слава краю
Він могутній, мов живий.
Він од посух заступає
Лан широкий степовий...
Ліс – то сила для людини,
Ліс – окраса всіх країн...
Ліс безсмертний!
Але ж люди берегти повинні ліс!
(звук птахів)
Природа
Жила спокійно я у своїм царстві,
Усе навколо так цвіло, манило.
Раділа сонцю, щебетанню птахів,
І кожен день давав все нові сиди. '
Була веселою я у житті своєму
І з кожним днем добрішою ставала
Я щедро дарувала всім дарунки,
Всю свою душу людям віддавала.
Та десь щось загуло, загуркотіло,
І хтось порушив мирне існування
(звук бензопили)
Забрела у гай пила,
Загарчала, загула.
Дика грушка від розпуки
Заламала віти-руки:
Грушка
--Ти не руш мене, не руш,
На мені півтонни груш.
Я годую п'ятдесят
Смугастеньких поросят.
Козам, зайцю, їжаку—
Всім гнилиці до смаку.
А іще в моїм дуплі
В білки вивелись малі.
Їм не можна без дупла,
Їм не можна без тепла.
Не чини звіркам біди,
Одступися! Одійди!..
Засоромилась пила:
-- Не в мені причина зла.
Я в руках у лісоруба,
От хто в гаї перша згуба!
Перший
лісоруб (витираючи піт із лоба)
-- « Ну» от, покінчили ще з одним!
Другий
лісоруб.
Так, не
хотів він гинути. Але ж і товстий він був! "...
Перший
лісоруб.
Ще б
пак! Ти знаєш, скільки років ріс той дуб, якого ми звалили? Років двісті, не
менше.
Другий
лісоруб.
А нам
вистачило години, щоб із допомогою бензопилки повалити і розпиляти такого
велетня. От що значить техніка.
(Лісоруби співають на мотив пісні «Катюша»)
Хтось садив тут клени і берези,
Бензопилка звалить їх умить.
І ніхто ніколи не зуміє,
Цю роботу нам заборонить,
Хай ніхто ніколи не питає,
Чом ліси зникають на Землі.
Бензопилка голосно лунає,
Тоне ліс в бензиновій імлі.
(На сцену вибігає Білка.)
Білка.
А про мене і про інших лісових звірів ви
подумали?
Що ми
будемо робити, коли ви знищите всі,
дерева?
Що ми будемо їсти?
Де ми
будемо облаштовувати свої будиночки?
Перший
лісоруб.
Ну, на
твій вік лісу ще вистачить.
(Білка співає на мотив «Червової рути».)
Ти
признайся мені, чом дерева зникають?
Може, знайдуться ті, що напевно це знають?
Бо звірина лісна ледве вже виживає,
І на друга свого вона довго чекає!
(Виходять звірі і співають пісню на мелодію «Ой у полі
два дубки»)
Лісосмуги тут були,
З місяцем в танок ішли.
А тепер тут все пеньки, все пеньки,
І ганяють хижаки.
Зажурилися поля,
Що без захисту земля.
Залишають нам роки, нам роки
Свіжозрубані пеньки.
Люди добрі, поможіть
Ліси наші захистіть.
Бо віднині й навіки, й навіки
Проклянемо всі вас ми.
Ой у полі два дубки,
Ой у полі два кленки,
Ой у полі два дубки, два кленки
Залишились ще поки
Вовчик
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти?
Конвалії й фіалки ніжні
І вісник березня – підсніжник?
Лисичка
Невже в майбутньому на світі
Не будуть зеленіти віти –
Верби, берізки, горобини
І диво – дівчини – калини?
Ведмідь
Набираю у груди повітря
Кричу, щоб почули усі:
На землі цій, в природі,
Ми – діти
Ми без неї – ніщо в цілім світі,
Ми без неї – ніщо в цім житті.
Діти
Ми посадимо липи, клени –
Буде наше село зелене.
Ми посадимо в полі тополі,
Хай вони зростають поволі.
Ми обсадимо школу бузками,
Обів’ємо площу квітками.
Хай ростуть дерева і квіти,
Мов здорові, радісні діти.
Дерева зростатимуть з нами,
І дзвенітимуть гілками.
Хай шумить і гай, і ліщина,
Хай цвіте, розквіта Україна!
Заєць
- Ой-ой-ой, рятуйте!
- Що трапилось? Чому ти так злякався?
Лісник
Ну, зайці – відомі боягузи.
Мабуть, знову почув якесь шарудіння, вмить
перелякався.
Заєць
- Якби ж то шарудіння! Ви тільки гляньте, хто
йде лісом. А ви б їх не злякались?
Діти (несуть шпаківні)
1. Сюди до лісу ми прийшли
Шпаківнички з собою принесли
Як
весело й гарно у вас тут на лузі!
Ми раді вітати з весною вас, друзі!
2. Ми дуже старались шпаківні зробити,
Щоб встигнути вчасно пернатих зустріти!
3. Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у нашім краю.
Ми друзі і вірні, і щирі
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас.
Мавка
На світі ніхто і ніколи не зайвий
Ні вовк, ні лисиця, ні боягуз-зайчик
Корисні комахи, потрібні і птахи
І риби, і краби, і ставкові жаби.
Що жайвір без степу, а ліс без кроншнепа,
Як нам без лелеки, що летів здалека
Як лікар для серця дзвінкий соловейко
Потрібні ж і лосі, вони ж тут не гості
Тушканчик вухатий і дятел пихатий
І лебеді білі, й жуки, й рукокрилі
Вони ж то тутешні, брати наші менші.
(шум води)
Джерельце також просить допомоги
І річка, що міліє на ходу.
Природо, я в боргу перед тобою,
Тому ніколи я тебе не підведу.
(Пісня на мотив «Когда уйдем со школьного двора»)
Давайте нашу річку берегти,
Всі разом будем ми її плекати.
Очистим від сміття ми береги,
А браконьєрство знищим до ноги.
Зберем склянки і пластикову тару,
Почистимо місцеве джерело.
(звук птахів)
Природа
Я в ліс по проліски іду,
Весні радію на ходу.
Кругом пташки співають,
Весняний день вітають.
Ніжні синьоокі вісники весни
Від сну зимового прокинулись вони,
До сонця простягли пелюстки
І свої гострі стрілочки-листки.
Пахнуть ніжно проліски тендітні
І голівками кивають так привітно.
Їх зірвати не наважиться рука.
Де ще стрінеться краса така?
Хай цвіте і радує людей
Лагідний весняний цвіт очей.
Ні, краси цієї не зруйную,
Краще ось візьму, сфотографую.
1-а
дівчина
Поглянь, як гарно, світло в лісі,
Які дерева, квіти пишні.
Сьогодні ми тут погуляєм,
2-а
дівчина
А які квіти — подивись,
Голівки підняли увись.
Немов благають: нас зірви,
В букет додому віднеси.
(Квіти
на галявині)
1.Підсніжники.
Ми –
підсніжники сміливі –
Не злякались хуртовини.
Перші в лісі зацвітаєм,
Весну нашу зустрічаєм.
2.Пролісок.
Я
народився рано-рано,
Ще тільки сніг розтанув тут.
Мої блакитні оченята
Синіми пролісками звуть.
3.Сон-трава.
Ще
холодні в лісі ранки,
Сніг ще в лузі дотліва,
Та розкрила на світанку
Сині очі сон- трава
4.Кульбаба.
Як
припустить теплий дощик,
Я згорнусь в зелений кошик
Подивись!
А коли година гожа –
Я на сонце в небі схожа.
Усміхнись!
Одцвіту я жовтим цвітом,
Одягну на себе літом
Капелюх!
Набіжить вітрець, повіє,
Капелюшок мій розвіє,
Наче пух!
Браконьєр
Ну, а
це що за природа?
Серед лісу, серед льоду?
Зима ще не встигла піти –
А вони взялись цвісти.
Квітів я нарву в пакети,
Дома пороблю букети,
Віднесу їх на базар
І отримаю навар!
Принесу ці квіточки
Грошенят мені таки.
Ой, розумний я купець,
Ой, хлопчина молодець!
Ану, квіточко маленька,
Йди мені до рук швиденько!
Не вагайся, йди хутчіш
У пакет великий мій.
Квіти
1.Гляньте, ми маленькі квіти.
Не губіть нас, любі діти!
Оберемками не рвіть і додому не несіть!
2.Ще не раз ми тут зростемо
Людям радість принесемо.
3.Уявити світ без квітів, хіба вій живий?
Ні, він мертвий, подумайте люди!
А який він без квіткового килиму луг? —
Тихо, холодно, мертво усюди.
4.Квіти — радість і щастя, удача в житті.
Вони красять наш дім і розвіюють смуток.
Я благаю вас всіх: бережімо квітки,
Як же в світі без нас вам всім бути?
Королева Природи.
Постривай лишень, чекай!
Жодну квітку не чіпай!
Як посмів, тебе питаю,
Рвати цвіт, що розцвітає?
Не для тебе тут у лісі
Квітнуть проліски взялися.
Та яке ж ти право маєш,
Що красу таку зриваєш
Я – Природи Королева,
Родом з лісу царя Лева.
І тварину, і людину
Покараю за провину.
Щоб надалі ти не смів
Нищити красу лісів.
Браконьєр
Ти прости мене, Богине,
Я віднині неупинно
Берегтиму пильно ліс,
Щоб він квітами заріс.
І допоки жити буду,
Берегтиму квіти всюди.
Природа
Дякуємо всі Богині
Та не рвемо квіти нині.
Роздивімося в саду
Квітів вроду молоду
Діти
Я квітку лісову не стану рвати,
ЇЇ додому я не понесу.
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками росу
Метелика ловить не хочу нині:
Він – квітка неба, хай живе собі.
Птахів і звірів зберегти повинні:
Вони – краса природи і землі.
Королева
Природи
Пам’ятай же ти, дитино,
Коли будеш воду пить,
Що дерева також плачуть,
Що і гілці теж болить.
Помилуйсь на кожну гілку,
Полюби і ліс, і гай,
А сокиру, ножик, пилку
Краще вдома залишай.
Кожного дня і кожну хвилинку
Оберігаймо всяку звіринку.
Тільки добра їм треба бажати
І намагатись не ображати.
Зупинімось - останній є шанс,
Оглянімось - благаємо вас,
Все задумано мудро в природі,
Жити потрібно у мирі і в згоді.
Річка хай чиста тече,
Пташеняті підставим плече,
Як зрубаємо дерево вмить
Поспішаймо хоч два посадить.
Полюбімо природу палко,
Не топчімо ногами фіалку,
Зупинімось—останній є шанс,
Ця планета не тільки для нас.
Вміймо природу любити,
Кожній стеблині радіти,
В парку, у лісі, над яром.
Цвіту не вирвім задаром,
Гілки не втнім для забави,
Оберігаймо ж усюди
Шлях і стежину у гаю –
Все це окрасою буде
Нашого рідного краю.
(Пісня «Послухай музику природи»)
Послухай музику
природи:
Вона
у пісні солов'я,
Ріки
бурхливі й тихі води,
Послухай,
як співа земля.
Приспів
Співають ріки і поля,
Пташини
ніжні переливи.
Співай,
співай, моя земля,
Прислухайся
до шепотіння:
То
пісня гілки за вікном,
Лісів,
гаїв живе тремтіння
І
спів діброви за селом.
Приспів
Ти
чуєш вранці на світанні
Пташину
пісню в небесах?
І
стільки радості в чеканні,
В
природи дивних голосах.
Шановні
діти!
Природа нам - як рідний дім,
Вона усім, як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати.
В природу із добром ідіть,
Вона ж бо вам, як мати.
Й пташки на різні голоси
Для вас будуть співати.
І в краплях срібної роси
Побачите ви небо.
Й віддячить за добро таке
Земля завжди вам щедро.
Любіть і бережіть її,
І будьте завжди гідні.
Немає коментарів:
Дописати коментар